Кельтський хрест

Звідки він. Уперше його опублікував Артур Едвард Вейт 1910 року в книжці «Ілюстрований ключ до таро» — про ту саму колоду Райдера-Вейта-Сміта. Вейт назвав розклад «стародавнім кельтським методом», але кельтів за ним немає: найімовірніше, він склався в 1890-х у лондонському ордені «Золота Зоря», до якого належав Вейт, як простіша заміна їхньому складному п’ятиетапному методу. Дослідники пов’язують його з Флоренс Фарр, однією з провідних постатей ордену. За сто років Хрест став одним із найвідоміших розкладів таро.

Як читати. Хрест у центрі — сама ситуація: теперішнє і карта, що лягає поперек, — головний виклик. Під ними основа, ліворуч минуле, що відходить, угорі ціль, праворуч те, що наближається. Стовпчик збоку читається знизу вгору: ти сам, твоє оточення, надії та страхи і, нарешті, ймовірний підсумок. Найважливіша пара — перші дві карти: те, що є, і те, що цьому заважає.

Коли брати. Для важливого питання, яке хочеться розібрати до дна: коли ситуація тягнеться давно, застрягла або в ній забагато невідомих. Сформулюй питання чітко — десять карт дають багато відповідей, і без фокусу їх легко розгубити.

З чим не плутати. «Підкова» теж розкладає ситуацію широко, але на сім карт і більше про обставини довкола. Хрест глибше заходить у тебе самого — у твою позицію, надії та страхи.